СУДОВО-ПСИХОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ: ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ТА ОБЛИВОСТІ ПРИЗНАЧЕННЯ

Анотація

Стаття присвячена проблемі призначення судово-психологічної експертизи в цивільному судочинстві. Психологічна експертиза в цивільному судочинстві встановлює ті особливості психічної діяльності та такі їх прояви в поведінці особи, які мають юридичне значення та викликають певні правові наслідки. Відповідно до цивільного процесуального законодавства України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов як з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та при умові, що сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Автор розглядає теоретичні питання щодо визнання недійсними правочинів, які були вчинені внаслідок «вадів волі», до яких відносить - вчинення правочину під впливом помилки; - вчинення правочину під впливом обману; - вчинення правочину під впливом насильства. Особлива увага приділяється розгляду таких важливих психологічних дефініцій як воля, складний вольовий акт та його критерії.
Окремо досліджуються такі критерії вольової дії як те, що вольова дія усвідомлена, цілеспрямована, навмисна, прийнята до здійснення за власним свідомим рішенням; вона є необхідною за соціальним або особистими причинами та це дія, якій властивий дефіцит спонукання або гальмування; вихідної сили мотиву недостатньо для того, щоб цю дію почати, підтримати або припинити; це дія, початок, продовження або припинення якої забезпечується додатковим спонуканням за допомогою навмисної зміни (трансформації) її смислу. Особливу увагу дослідник приділяє таким поняттям як «психологічний вплив» та залежно від особливостей його застосування розрізняє: - інформування (передача інформації); - переконання (вплив на контрагента з метою змінити позиції; - навіювання (вплив, пов’язаний зі зниженням свідомості й критичності до одержуваної інформації). Під «навіюванням» розуміється процес однобічного, активного й персоніфікованого впливу однієї людини на іншу людину та/або групу людей, вчинений за допомогою мовного повідомлення, й характеризується неусвідомленим сприйняттям того, що навіюється.