"ВІЙСЬКОВІ ЗМІНИ" КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНУ: СПІРНІ ПИТАННЯ ТА МОЖЛИВІ ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Анотація

Стаття розкриває окремі особливості нововведень у вітчизняній кримінальній юстиції, запроваджених в умовах воєнного стану. Виокремлено ключові положення кримінального процесу, які зазнали тектонічних трансформацій у зв’язку зі здійсненням кримінальної процесуальної діяльності в умовах воєнного стану. Піддано всебічному і ґрунтовному осмисленню процесуальні нововведення, які істотно впливають на дотримання прав і свобод людини під час кримінального провадження в особливих умовах війни, на основі чого виокремлено спірні аспекти процесуальних механізмів.

Аналіз змін процесуального механізму обмеження прав на свободу та особисту недоторканність дозволив констатувати, з одного боку, значне розширення повноважень правоохоронних органів, з іншого боку, відсутність щодо окремих з них достатніх запобіжників від можливих зловживань. Найбільш дискусійними видаються: а) нова підстава для затримання особи – наявність обґрунтованих обставин, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину; б) продовження строків обмеження права на свободу та особисту недоторканність особи та пов’язані з таким процесуальні запобіжники; в) делегування судово-контрольних повноважень керівнику органу прокуратури та трансформація інституту їхнього судового оскарження. У контексті проведеного дослідження доведено, що найбільш перспективними виглядають пропозиції: а) нормативно закріпити в рамках затримання особи без ухвали слідчого судді, постанови керівника органу прокуратури під час дії воєнного стану критерії оцінювання реальності причетності особи до вчиненого злочину та реальності загрози втечі останньої; б) узгодити з конституційними приписами процесуальні строки затримання без ухвали слідчого або щонайменше встановити процесуальні запобіжники від можливих зловживань; в) врегулювати порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності керівника органу прокуратури, прийнятих або вчинених на виконання повноважень щодо судово-контрольної діяльності; г) адаптувати механізм апеляційного оскарження рішень, пов’язаних із обмеженням права на свободу та особисту недоторканність.