АГРАРНА РЕФОРМА ПОЧАТКУ ХХ СТ. ТА УЧАСТЬ У ЇЇ ПРОВЕДЕННІ ПОЛТАВСЬКОГО ЗЕМСТВА

Анотація

У статті проведено аналіз участі Полтавського земства у проведенні агарної реформи початку ХХ ст. Основною складовою реформування аграрних відносин і, зокрема, відносин власності була проблема формування ринку землі та фермерських господарств. Найсуттєвіших результатів на цьому шляху вдалося досягнути завдяки проведення реформи П.А. Столипіна. Безпосереднім учасником аграрної реформи стало земське самоврядування, адже законодавство покладало на нього питання організації землекористування, землевпорядкування, регулювання земельних відносин та контроль за використанням земельних ресурсів. Стаття присвячена вивченню досвіду практичної діяльності Полтавського земства у процесі проведення аграрної реформи, що дає можливість розкрити участь земства у модернізації аграрної галузі та формуванні ринкових аграрних відносин на території Полтавської губернії на початку ХХ ст. Полтавське земство, як і інші українські земства, ставилося до проведення столипінської аграрної реформи з недовірою. Така позиція земства зумовлювалася його переважно дворянським складом після виборів 1906 р. У період реформи земство провело значну дослідницьку роботу з метою вивчення аграрного питання та визначення шляхів і способів його вирішення. Участь земських гласних у роботі землевпорядних комісій сприяла створенню одноосібних селянських господарств, виходу селян із общини і закріплення за ними землі у приватну власність шляхом упровадження хутірського та відрубного господарства. Полтавське земство брало активну участь у реалізації урядової політики переселення малоземельних селян до Сибіру та Далекого Сходу. За доби аграрної реформи земство активізувало надання селянам фінансової допомоги, сприяло розвитку споживчої кооперації, поширювало інформацію про передові способи агротехніки, здійснювало інші заходи з метою модернізації аграрної галузі та формування ринкових відносин. Але поряд із позитивними результатами, діяльність уряду і земства вела до зубожіння значної частини селянства та зосередження землі у приватній власності заможних селян, що тягнуло за собою суттєве загострення соціальних протиріч.