СВОБОДА СЛОВА В ДЕМОКРАТИЧНІЙ ДЕРЖАВІ: КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ ОГЛЯД

Анотація

У статті здійснено конституційно-правовий огляд свободи слова в Україні та країнах розвиненої демократії. Проаналізовано позиції вітчизняних і зарубіжних науковців з окресленої проблематики, міжнародно-правові акти, норми чинного законодавства України, рішення Конституційного Суду України та Європейського Суду з прав людини. Наголошено на відмінностях розуміння і правового регулювання свободи слова в традиції європейського й американського конституціоналізму.
Зазначено, що сучасні держави гарантують широкий каталог прав і свобод особи. Беззаперечною ознакою саме демократичної держави є гарантування права на свободу думки і слова, вільного вираження своїх поглядів і переконань, зокрема свобода преси. Його розвиток відбувався з утвердженням конституціоналізму в світі, адже вже перші конституції й декларації з прав людини закріпили його в якості стандарту демократії. Повною мірою дослідження змісту права на свободу думки і слова вітчизняними вченими стало можливим після здобуття незалежності й прийняття Конституції України. Наразі це право закріплено на рівні основних міжнародно-правових актів з прав людини, проголошено Основним Законом України.
Зауважено, що розвиток суспільних відносин, утвердження четвертого покоління прав людини в аспекті розширення меж індивідуальної свободи, міждержавне й міжкультурне спілкування, а також спілкування завдяки всесвітній мережі інтернет, зумовлюють необхідність подальшого наукового пошуку змісту цього права, а також можливих підстав його обмеження. Так, багатонаціональним демократичним державам, якою є Україна, притаманні розмаїття культур, релігій та способу життя. За таких умов виникає потреба узгодження свободи вираження поглядів з іншими правами, такими як свобода думки, слова, совісті та релігії, або з правом не бути підданими дискримінації. Баланс інтересів і мирне співіснування у багатокультурному суспільстві можливі завдяки належному рівню толерантності, а також правовим обмеженням, які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб.