ДО ПИТАННЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ДИТИНИ У ПРОЦЕДУРІ МЕДІАЦІЇ
DOI:
https://doi.org/10.21564/2786-7811.1.287603Ключові слова:
дитина, права дитини, найкраще забезпечення інтересів дитини, медіація, сімейні спориАнотація
На сьогоднішньому етапі розвитку України як правової держави набуває актуальності питання медіації як альтернативного способу вирішення спорів (конфліктів), у тому числі сімейних. Законопроекти про медіацію регулярно з'являються в полі діяльності вітчизняного парламенту. Тож праця присвячена питанням осмислення місця і ролі дитини у процедурі медіації, визначення немедіабельних сімейних спорів за участю дитини крізь призму принципу найкращого забезпечення її інтересів.
Встановлено, що наразі ведеться законопроектна робота щодо врегулювання відносин з приводу медіації у вітчизняній правовій системі, звернено увагу на проект Закону про медіацію № 3504 від 19.05.2020 року. У контексті аналізу правового статусу дитини у процедурі медіації зазначено, що на рівні проекту закону не закріплена система суб'єктів медіації, а лише визначаються такі терміни як "сторони", "учасники" і "медіатор".
Визначено правовий статус дитини як суб’єкта медіації. Показано, що малолітня дитина не є учасником медіації, а є тією третьою особою, на права та законні інтереси якої може вплинути правовий спір (конфлікт) і результати його вирішення. У процесі медіації мають бути враховані норми міжнародних договорів (конвенцій) та норми сімейного законодавства України, які визначають необхідність врахування думки дитини у вирішенні питань реалізації та захисту її особистих немайнових та майнових прав. Врахування думки дитини потрібне у випадках, коли дитина досягла такого рівня фізичного і психологічного розвитку, за якого може висловити свою думку. Неповнолітня дитина, забезпечуючи реалізацію та захист власних права та інтересів і маючи право бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї та родичами з питань, які стосуються її особисто, а також питань життя сім’ї, може бути стороною медіації. Для цього вона має необхідний обсяг цивільної право- та дієздатності, що дозволяє їй бути стороною угоди про медіацію та угоди за результатами медіації за умови отримання згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників тощо.
Посилання
Герасіна Л.М., Требін М.П., Сахань О.М., Воднік В.Д. Конфліктологія: загальна та юридична: підручник. Х.: Право, 2012. 224 с.
Любченко Я. П. Альтернативні способи вирішення правових спорів: теоретико-правовий аспект: дис. ... канд. юрид. наук. Х., 2018. 249 с.
Герасіна Л.М., Требін М.П., Воднік В.Д. Конфліктологія: навчальний посібник. Х.: Право 2012. 128 с.
Theoretical and empirical scientific research: concept and trends: Collection of scientific papers with Proceedings of the International Scientific and Practical Conference (Vol. 4, July 24, 2020. Oxford, United Kingdom). 146 c. URL:https://ojs.ukrlogos.in.ua/index.php/logos/issue/view/24.07.2020.(Дата звернення: 20.03.2021).
Garner & Hancock Solicitors. When to mediate and when not to mediate. URL: https://garner-hancock.co.uk/article/when-to-mediate-and-when-not-to-mediate/. (Дата звернення: 20.03.2021).
Yungus, G.A. The Mediation Ability of Conflicts: the Socio-philosophical Analysis. Discourse-P. № 31. 2018. P. 177-185.
Чорній А.Л. Комунікативна складова медіабельності конфліктів. Наукові записки Національного університету “Острозька академія”. № 1. 2018. URL: http://dspace.tnpu.edu.ua/bitstream/123456789/13754/1/A.Chornii. (Дата звернення: 20.03.2021).
Мазаракі Н.А. Щодо поняття медіабельності спору. Підприємництво, господарство і право. 2018. №12. C. 258-262.
Хасан Б. И., Полещук Ю. О. Критерии медиабельности конфликтов в юридической практике. Вестник Санкт-Петербургского университета. 2020. Право 1. С. 207-222. URL: https://doi.org/10.21638/spbu14.2020.115. (Дата звернення: 20.03.2021).
Про медіацію: Проект закону № 3504 від 19.05.2020 року. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=68877#Text. (Дата звернення: 20.03.2021).
Берлач А.І., Кондрюкова В.В., Криволапчук В.О., Поліщук О.Г. Конфліктологія : навч. посіб. Одеса : ОДУВС, 2010. 162 с.
Сімейний кодекс України: від 10.01.2002 року. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text. (Дата звернення: 20.03.2021).
Маковецька В.В. Найкращі інтереси дитини як чинник належного батьківського виховання малолітніх осіб. Право і суспільство. 2020. № 4. С. 87-92.
Конституція України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text. (Дата звернення: 20.03.2021). 15. Декларація прав дитини: від 20.11.1959 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_384. (Дата звернення: 20.03.2021).
Губанова О.В. Найкраще забезпечення інтересів дитини як принцип визначення місця її проживання. Форум права, 2020. 62(3). С. 18–28.
Lansdown G. The Evolving Capacities of the Child. URL: https://www.unicef-irc.org/publications/pdf/evolving-eng.pdf. (Дата звернення: 20.03.2021).
Рекомендація № R (98) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо медіації в сімейних справах : Ухвалено Комітетом Міністрів Ради Європи на 616 засіданні заступників міністрів 21.01.1998 року. URL: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/R_98_1_1998_01_21.pdf. (Дата звернення: 20.03.2021).
Конвенція про права дитини : від 20.11.1989 р. (редакція зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021. (Дата звернення: 20.03.2021).
Красицька Л.В. Проблеми здійснення та захисту особистих та майнових прав батьків і дітей : монографія. К.: Видавництво Ліра-К, 2015. 628 с.
Цивільний кодекс України: від 16.01.2003 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text. (Дата звернення: 20.03.2021).
Дуткевич Т. В. Дитяча психологія. Навч. посіб. К.: Центр учбової літератури, 2012. 424 с.
